Розпочато забудову будинку у середині першого десятиліття ХХ ст. за влади Російської імперії, а завершено 1926 р. за румунської влади. Справа в тому, що після Хотинського повстання владі конче необхідна була будівля, де б можна було провести показове слідство та винести суворе рішення повстанцям. Оскільки закладу тимчасового утримання у Хотині не існувало, а кількість уявних повстанців (більшість затриманих не мали відношення до самого повстання) невпинно зростало, виникало питання у швидкому слідстві.
Проте, завдяки публічності судового процесу до захисту засуджених долучилися українці, депутати Ціоністської партії на чолі з І. О. Романюком. Врешті більшість засуджених отримали виправдувальний вирок.
Влада подбала, аби колегію суддів очолив професіонал свої справи і варто віддати належне таку людину їй вдалося знайти. Суддею став доктор права, та нащадок румунського князівського роду Іон Ципурбей.
Згодом у місті з’явилися адвокати високого ґатунку: державний Чернеску та приватний Вознесенський. Баталії, що розгорталися на судовому процесі між описаними вище особами сучасники порівнювали із театральними виставами і в захваті ходили на судові процеси аби стати свідками того про що згодом будуть гомоніти весь повіт.
З приходом радянської влади у приміщені розмістилися адміністративні працівник. Із 60-тих рр. ХХ ст. тут знаходиться адвокатська контора, а приміщення суду розмістили навпроти.
