Євреї, які свято дотримуються постулатів Старого заповіту, добре пам’ятали біблійну притчу про Вавилонську башту, в якій необачні люди, що вирішили збудувати будівлі до самого Бога, були покарані Всевишнім, який наділив їх різними мовами аби будівельники не змогли домовитись між собою. Тому боячись втратити мовну спорідненість між собою, що цілком було можливо враховуючи розкиданість єврейського населення по світу та складність івритського письма, суворо дотримувались правила, що «Божий будинок» має бути значно вищим за побутову надбудову. Але не лише цим можна пояснити грандіозність синагоги, а те, що вона виконувала роль гуртожитку та харчевні для збіднілого місцевого населення. Тут не рідко проводилися благодійні обіди та надавалося тимчасове житло, для сиріт та біженців, або новоприбулих хасидів.
Синагога зведена у 1861 році. Місце забудови обране не випадково оскільки пагорб, що служить забудові духовної споруди за основу давав можливість їй бути найвищою цивільною спорудою у Старому місті.
Що ж до вражаючих розмірів будівлі, то тут не має нічого дивного, оскільки за переписом 1860 році у Хотині проживало 7 тис. хасидів (1076 сімей). У місті на той час вже діяли приватна жіноча єврейська школа, училище та лікарня, тож відкриття синагоги не викликало подиву.
Додатково варто відмітити, що духовна споруда виконувала ще й роль притулку для знедолених та самотніх євреїв, а також тут знаходилась громадська їдальня.
Після важких для хасидів воєнних років, радянська влада зачинила синагогу і вона простояла три десятиліття в такому вигляді. У 70-х роках тут було відкрито гуртожиток для молодих сімей, що згодом переріс у житлове приміщення. Сьогодні окремі єврейські родини також тут проживають.
