Міське самоврядування в місті було відновлено після того як хотинчани склали петицію до «государя» 6 червня 1870 р. відповідно до положень реформи про міське самоврядування. Восени наступного року вони отримали імператорський дозвіл, проте через правову колізію перші вибори до міської думи провели лише у 1874 р.
Міська дума була безстановим виборним органом на чолі якого стояв міський голова, що одночасно очолював і міську управу, як виконавчий орган думи.
Будинок розміщений в центральній частині нового міста біля міської ради. Зведений у 1865 році за кошти Хотинської земської управи. Архітектурний стиль – ампір. В будинку засідали чиновники виконавчої влади. Від самого свого початку і до зими 1919 р. будівля відіграла виняткову роль у історії міста та краю. Міська дума виступала центром не лише політичного, а й економічного життя. Так, у 1898 р. у міській думі засідали 19 гласних (обраних на виборах) депутатів. Із дворян – 8, купців – 6, інтелігенції – 3, з інших верств – 2. Для покращення життя міста урядовці залучали значні кошти. Станом на 1913 р. маємо показники прибуткової частини бюджету у розмірі 60,5 тис. карбованців.
Восени 1918 р. члени думи зголосилися стати частиною відродженої Української держави Павла Скоропадського. За дорученням гетьмана до Хотина прибув староста Ізбицький із відповідною грамотою. І лише окупація місцевості румунськими військами не дала можливість завершити інкорпорацію території.
Під час Хотинського повстання 1919 р. будівля відіграла роль штабу Директорії, а після поразки тут відбувалися показові суди над повстанцями, а на задньому дворику розстріли засуджених.
У 1946 р. будівлі повернули її початкову функцію і вона до 1963 р. була приміщення виконавчої влади району. Нині тут розміщені дитяча бібліотека та Центр надання соціальних послуг населенню.
