Згідно з «Положенням про губернські і повітові земські установи» 1864 р., у Хотині були створені повітові земські збори. В основу виборчої системи були покладені виборні, майнові (цензові) та станові засади.
Виборці ділилися на 3 курії: повітових землевласників, міських виборців і виборних від сільських товариств. Виборцями міської курії були особи, які мали купецькі свідоцтва, власники підприємств або торгових закладів з річним обігом не нижче 6 тис. карбованців, а також власники нерухомої власності на суму від 500 карбованців (у невеликих містах) до 3 тис. карбованців (у великих містах). Від виборів, таким чином, були усунуті наймані робітники, дрібна буржуазія, інтелігенція.
Дата будівництва споруди – перша третина ХІХ ст., архітектурний стиль – високий класицизм, що відповідало статусу урядової споруди. У 90-х роках ХІХ ст. будівлю було реконструйовано.
У 1916 р. тут перебувало керівництво Південно-західного фронту на чолі з генералом Олексієм Брусиловим. 29 березня 1916 р. місто відвідав імператор Микола ІІ, який оглянув місцевий госпіталь, роздавав нагороди та переночував саме у цій будівлі.
З 1917 р. тут розміщувався муніципалітет. Характерним для політичного життя краю у період Російської імперії було протистояння депутатів земства із депутатами міської думи. З приходом румунів депутатський корпус земства зайняв антирумунську позицію та сприяв початку Хотинського повстання. Під час повстання депутати земства виділили значні кошти (2 млн. карбованців) на допомогу повстанцям. Проте знаючи про більшовицький ухил депутатського корпусу повстанці, здебільшого аполітичні, намагалися всіляко дистанціонуватися від будівлі земства.
З поразкою повстання румуни розпустили земство і будівля виконувала функції комендатури, пошти, суду, тощо.
Багатофункціональність приміщення була змінена у 1941 р. під час другого приходу румунської влади. Тут розміщувалася окупаційна адміністрація краю та таємна поліція сигуранца, а на першому поверсі фільтраційний центр для осіб єврейської національності. Будівля зіграла фатальну роль для чисельної іудейської общини міста. В кінці 1941 на початку 1942 рр. за рішеннями виданими у цьому приміщенні було розстріляно близько 2 тис. євреїв.
На даний час тут розміщується корпус коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету.
