Забудова приміщення розпочалась у останні два десятиліття ХІХ ст. Спиртово-горілчаний завод працював на місцевій сировині і чудово вписувався у господарський комплекс Хотинського повіту, оскільки цукор сюди доставлявся з Заражанського цукрового заводу, головною сировиною для виготовлення спирту була пшениця та яблука, які виварювалася та переганялися через величезні чани, а вирощувалася у околицях міста. Воду доставляли із південної частини міста, де діяло дочірнє виробництво із цілющого джерела збагаченого арґентумом. Продукція заводу постачалася на експорт, до Могилева-Подільського та Кіцманя, де були заброньовані спеціальні склади для збуту.
Цікаво, що завод діяв за трастовою системою. Засновником його була єврейська фінансова група на чолі із Ш. Шабельманом, кредитування здійснювала банкірська сім’я Райс, а управління та адміністрування знаходилося у руках виконавчої ради Міської думи. Таким чином маємо приклад успішної економічної співпраці не лише різних народностей, але й місцевого самоврядування та бізнес-еліт.
Під час Хотинського повстання на території заводу розміщувався військовий штаб на чолі із Латьєвим (Латієм). Загалом підприємство було розграбоване та знищене повстанцями. Надалі тут розміщувався військовий гірничий батальйон, після війни – радянські військові підрозділи, а з 1959 р. будівля передана у власність с/г технікуму. Нарешті, у 2018 р. тут проведено капремонт та розміщено виставкову залу народознавчого характеру.
Архітектура екстер’єру відповідає промисловій того часу з елементами електики. Споруда має центральноосьову композицію Т-подібну у плані. Головна будівля триповерхова, а бічні одноповерхові, дворове крило двохповерхове. Зберігся профільований карниз на ліпних консолях та між’ярусний карниз дентикулами, що імітують оборонну стіну Хотинської фортеці. Вікна одноповерхових будівель мають лучковату форму та оздоблені «бровками» вгорі. У трохповерхової споруди вікна мають класичне прямокутне планування із півциркульними нішами. Дах по всій забудові трьохсхилий.
На території заводу є дві криниці: одна опинилася під гаражем, прибудованим до старої господарської будівлі, а друга у закритій кам’яній вежі, накритій чотирьохсхилим гонтовим дахом. Забудова криниць є ранішою за часом від заводу. Вода із криниць використовувалася для вироблення готової продукції.
